Перейти на сайт за посиланням

Інформація про діяльність Консультаційного центру Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини Консультаційний центр надає підтримку громадянам України у режимі онлайн та офлайн щодо:

 роз’яснення можливих шляхів повернення дитини або сімей з дітьми на підконтрольну Уряду України територію;

 отримання свідоцтва про народження дитини в умовах воєнного стану або його легалізації, якщо документ отриманий на непідконтрольній території;

 встановлення контакту з дитиною, яку вивіз один із батьків за кордон;

 заповнення форми розшуку дитини або заявки на отримання допомоги дітям, які зазнали травмувань внаслідок війни;

 інші питання, пов’язані з порушеннями прав людини.

Тут ви можете повідомити:

 про дитину, яка загубилася;

 про злочин, скоєний проти дитини;

 якщо ви знайшли дитину без супроводу дорослих;

 якщо вам відомі факти депортації дитини;

 про примусову зміну громадянства та документів дитини;

 про інші порушення прав дитини під час війни.

В режимі онлайн:

0800-50-17-20 (безкоштовно)

044-299-74-08 (для дзвінків із-за кордону)

hotline@ombudsman.gov.ua

В режимі офлайн під час особистого звернення:

понеділок - четвер з 9:00-13:00, 13:45-18:00

пʼятниця з 9:00-13:00, 13:45-17:00,

вихідні дні — субота, неділя

Адреса: 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8

Додатково надаємо консультації:

через портал «Діти війни» — сайт: https://childrenofwar.gov.ua/

Контактні дані осіб, до яких можна звернутися у Зіньківській ТГ у разі порушення дитячих прав, проявів насильства, булінгу (цькування):

Допомога онлайн

• за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз'яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Дзвінки приймаються щоденно з 8 до 19 години.
• номер для дзвінків з-за кордону+38 (044) 363 10 41(вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку).
• у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» https://bit.ly/3hwwgqR або «Твоє право» https://bit.ly/3iorbkE
• у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html
• у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/
• потерпілі від домашнього насильства та свідки можуть отримати онлайн-консультацію юристів щодо захисту своїх прав, написавши у Телеграм-чат «Правова допомога протидії насильству» https://t.me/Non_Violence_Bot
• правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid, що розміщена за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua.

Допомога офлайн

Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режим роботи бюро правової допомоги можна на мапі, яка регулярно оновлюється https://bit.ly/bpd_buro. Там же можна дізнатися графік роботи консультаційних пунктів (дату та час проведення прийому осіб).

Звернутися до найближчого бюро правової допомоги за безоплатною первинною та вторинною правовою допомогою можна незалежно від реєстрації місця проживання. Бюро правової допомоги працюють по всій Україні, за винятком регіонів, де наразі тривають воєнні дії.

Працівники системи БПД продовжують забезпечувати роботу консультаційних пунктів доступу до правової допомоги у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, відповідних спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

https://www.legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bezoplatnu-pravovu-dopomogu/

Захист дітей під час карантину: онлайн-посібник порад

17 квітня 2020 року Міністерство цифрової трансформації оприлюднило онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів» (Перейти за посиланням). У ньому зосереджена інформація про найбільш актуальні проблеми віртуального життя дітей та способи їх вирішення.

«Під час карантину загрозу може становити не лише вірус, а й цілком безпечне, на перший погляд, перебування вдома. Адже діти і підлітки нестачу реального спілкування компенсують тривалішим використанням гаджетів. В той же час в їхньому онлайн-житті можуть відбуватися небезпечні події. Тому фізична присутність дитини поряд не повинна впливати на пильність дорослих членів родини. Мінцифра пропонує батькам глибше зануритись у питання захисту дітей онлайн та навчити їх правилам безпечного використання застосунків, соцмереж, ігор і веб-сайтів», — розповідає заступник Міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції Валерія Іонан.

Актуальність посібника підтверджують і дані онлайн-опитування, проведеного наприкінці 2019 року. Як зазначає радник з питань захищеності в Інтернеті Віце прем’єр-міністра Міністра цифрової трансформації Анастасія Дьякова:

«Згідно з результатами опитування, не всі батьки та діти в Україні мають необхідні навички безпечного використання мережі Інтернет та знають, як реагувати та куди повідомляти про загрози. Крім того, різні покоління по-різному розуміють ризики віртуального світу.Так, 67 % дітей зазначили, що стикалися в Інтернеті з матеріалами, які їх засмутили. Тоді як лише 24 % батьків повідомили, що їхні діти стикались з проблемами в Інтернеті. 60% дітей ладні поскаржитися батькам на проблеми в Інтернеті, тоді як лише 15% батьків знають, як допомогти!»

Подолати невтішну статистику можливо, навчаючи своїх дітей грамоті Інтернет-спілкування та формуючи довірливі стосунки в родині. В онлайн-посібнику «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів» пояснюється, як дізнатися більше про використання дитиною Інтернету, не порушуючи її особистий простір. Посібник навчить регулювати час дитини в онлайні, методам протидії перегляду небезпечних матеріалів, дезінформації, шахрайству, небезпечним контактам з метою сексуального насильства онлайн чи офлайн, а також захисту особистих даних та чимало іншого.

Регулярна ініціатива, небайдужість та обізнаність батьків з правилами спілкування в Інтернеті, зроблять дитину обачнішою в онлайні, допоможуть подолати психологічні перепони і бути відвертою з батьками в разі складних ситуацій.

Онлайн-посібник «COVID-19» перекладено та адаптовано Міністерством цифрової трансформації за участі освітнього проєкту#stop_sexтинг.Матеріали розроблені Уповноваженим Австралії з питань захищеності людини в Інтернеті.

"Безпечне онлайн-середовище"

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки нашої гімназії усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.
• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.
• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.
• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в онлайні підлітки

Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в онлайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати, і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)
78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.
• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.
• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.
• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

• 6 років — 30-45 хвилин;
• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;
• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;
• 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Освітній серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті», платформи цифрової освіти ДІЯ.

Серія відео для дітей щодо правил захисту себе від насильства

Мультфільми щодо правил захисту дітей від насильства були створені та перекладені за партнерства МБО Служби порятунку Дітей та США (Barbara Sinatra Children’s Center Foundation)

Шановні батьки! Ви можете переглянути їх з дітьми та обговорити. Дуже важливо сформувати в дитини таку поведінку, яка їй дозволить в ситуації ризику вчинити правильно, що зможе попередити скоєння злочину.

Відкрити за посиланням

Відкрити за посиланням

Відкрити за посиланням

Відкрити за посиланням

Відкрити за посиланням

Всі мультфільми ви можете знайти на сайті www.savechild.com.ua в розділі "Дітям" та Youtube-каналі організації -www.youtube.com/channel/UCV6B8GNcYydlr0vZYiD__vA

БАТЬКАМ ПРО БУЛІНГ

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

• Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.
• Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
• Можепочати говорити про те, щокинешколу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
3. Формуйте адекватну самооцінку.
4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
10. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
11. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
12. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
13. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
14. Не принижуйте дитину.
15. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ

ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

1.Старання дитини обов'язково мають бутивизнаними. Позитивна оцінка і добре, теплеставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, яквпевненість у собі і своїх можливостях.

2.В режимі дня кожної дитини повинні бутипостійні обов'язки, закріплені за нею на триваЛий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.

3.Розширювати й збагачуватинавички спілкування з дорослимита однолітками, вчити враховуватиоцінки й думкилюдей для формування власнихпоглядів.

4.Не порівнюйте дитину зіншими дітьми. Порівнюйте її зтакою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.

5.Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки.Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжуватипровокувати їх.

6.Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.

7.Не критикуйте дитинупри свідках.

8.Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

9.Аргументуйте свої заборони та вимоги: дітичутливі до несправедливості, яка присутня вбільшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раззможете обміркувати необхідність їх застосування.

10.Намагайтеся дивитися на світ очима дитини Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

11.У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

10. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

11. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

12. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

13. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

14. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

15. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

16. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

17. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

18. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

19. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

20. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Як допомогти дітям у виборі професії

1. Діти потребують допомоги дорослих і, в більшості випадків, не можуть самі обрати професію.

2. Ваша допомога у виборі професії не повинна бути нав'язливою - Ваші бажання не повинні замінювати бажання дитини.

3. Прислухайтеся до намірів і прагнень своєї дитини, враховуйте її інтереси, схильності, рівень розвитку здібностей і радьте вибрати ту професію, яка найбільшою мірою відповідає її характеру та нахилам.

4. Переконайтесь, що саме ця професія/ спеціальність є найбільш підходящою для Вашої дитини, зокрема, що вона давно цікавиться і мріє про неї, і що ця професія не протипоказана їй за станом здоров'я.

5. Враховуйте, що Ваше ставлення до своєї роботи, задоволеність своєю професією часто є достатнім стимулом для того, щоб дитина зацікавилася змістом Вашої діяльності і вибрала одну з „сімейних" професій.

6. Керуйтеся при виборі професії для дитини принципом «хочу – можу - потрібно", від цього залежить задоволеність професією. „Хочу" — це інтереси і схильності людини, її прагнення. „Можу" — це фізичні дані і особисті здібності людини. „Потрібно" — це потреби суспільства, тобто уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання про професії і спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, вірогідність працевлаштування за обраною професією.

7. Ознайомтеся з методичною літературою, необхідною для вивчення особистості дитини, визначення провідного напряму розвитку інтересів, її схильностей і здібностей. Прислухайтеся до думки педагогів, які працюють з Вашою дитиною.

8. Ознайомтесь із станом ринку праці регіону: у яких професіях є потреба, де і за яких умов їх можна одержати. Отримайте разом з дитиною в центрі зайнятості консультацію з питань, які вас хвилюють, зокрема, рекомендації щодо вибору професії, інформацію про професії, підприємства та навчальні заклади, потребу в кадрах по регіону, перспективи соціально-економічного розвитку міста (району).

Відповідальні за зміст сторінки Анна Галич та Інна Герасименко