Зіньківський oпoрний ліцей імені М. К. Зерова Зіньківської міської ради Полтавської області

А починалося все з чоловічої гімназії у місті Зіньків

Цікава історія чоловічої гімназії від її заснування до будівництва власне споруди, бо розтяглася у часі на десятиліття.

Початок цій справі було покладено ще у 1904 році, коли майор Василь Іванович Косюра, завістив 10 тисяч карбованців на спорудження у місті чоловічої гімназії. Земська управа 2 жовтня 1906 року постановила прийняти завіщані кошти, але вирішальних кроків не здійснювала. Це зробила громадськість. Було зібрано 95 підписів, з’явилися публікації у пресі, зіньківці склали колективну заяву до земського Зібрання, яку теж надрукувала газета. Тут фігурували відомі імена, зокрема ініціатора цієї справи, відомого педагога, громадського діяча, публіциста Петра Михайловича Клунного. Оскільки цього виявилося замало, 3 серпня цього ж року були скликані перші публічні збори, на якому створили «Комітет по питанню про відкриття гімназії. Він звернувся до Полтавського губернатора за дозволом скликати другі збори і розпочати збір добровільних коштів на відкриття гімназії. Губернатор погодився і 19 серпня відбулося багатолюдне зібрання, де навіть було складено кошторис для майбутніх перших 4-х класів. Відбуваються засідання міської Думи і земської Управи, які звертаються до відповідних губернських органів, проте справа не вирішується.

Наступного року інспектор народних училищ Полтавської губернії 10 району вимагає від земської Управи обгрунтування на відкриття саме чоловічої гімназії. Взимку 1909 року з Департаменту освіти прийшла відповідь, що потрібно чекати загального вирішення питання по всьому Київському навчальному округу. Це не влаштовувало жителів повіту і вони продовжують звертатись у вищі інстанції за дозволом відкрити гімназію. Активну позицію зайняв у цьому питанні предводитель Зіньківського дворянства Григорій Бразоль, здійснюючи поїздки до Києва.

У 1910 році попечитель Київського навчального округу прислав запит про те, що здійснено місцевою владою для відкриття гімназії? чи є приміщення, в якому б навчалися гімназисти до спорудження нового? і які кошти зможе внести у цю справу міська Дума? У газетах продовжується кампанія по даній справі, навіть друкуються фейлетони, але «зверху» відмовчуються. З ініціативи П.М. Клунного створюється у 1910 році «Товариство сприяння у місті Зінькові чоловічого середнього навчального закладу». Вона зібрала збори повітової інтелігенції(близько 300 чол.). Було прийнято рішення, добитися у вищих інстанціях заснування «Зіньківської класичної в пам’ять 300-річчя царювання Дому Романових чоловічої гімназії» і з 1911-12 навчального року відкрити три основних класи і підготовчий та щороку добавляти по одному класу. Збори прийняли заяву купця Івана Степановича Воздвиженського, що він жертвує на гімназію 3 тисячі крб. Бажання зіньківців мати гімназію підтримувалось простими жителями - внесенням у касу Товариства сум, хто скільки міг. Молодь, у свою чергу, організовувала також спектаклі, виручки від яких віддавалися для цієї справи. Міська Управа прийняла рішення асигнувати на кожен клас гімназії по 100 крб. у рік. Але гімназію того року не відкрили, перенісши цю подію надалі. На цей час було вже зібрано 32тисячі крб.

Одне із засідань земської Управи вирішило відкривати гімназію під егідою міністерства, що буде дешевше для міста. Але поки-що стояло питання про обговорення місця для безоплатної передачі ділянки під гімназію. Нарешті 1 липня 1912 року цей навчальний заклад був відкритий у наданому земством будинку. На утримання підготовчого класу повітове і губернське земство зобов’язалися асигнувати по 400 крб., міська Управа – 200.

Та зіньківці на тому не заспокоїлися, настійливо домагаючись будівництва. Після тривалого обговорення проекту, 11 травня 1914 року у присутності помічника попечителя Київського навчального округу, найвищих повітових і міських чинів, численного натовпу жителів відбулося закладення чоловічої гімназії. На неї Зіньківське повітове земство виділило 120 тисяч крб. У своєму тості на рауті в честь цієї події П.М Клунний сказав, що нинішнє торжество стало можливим у результаті спільних дій активних громадян повіту, земського і міського самоуправління.

Згідно плану у гімназії налічувалося 10 класних кімнат, актова зала(одночасно слугувала для релігійних відправ), кабінети для педагогів та лікаря, священика, позакласних занять учнів, роздягальня, бібліотека, туалетна кімната, квартира для директора гімназії тощо.

Будували гімназію, як і домагалися її відкриття, «усім миром». Крім спеціалістів на підсобні роботи приходили добровольці, як молодь, так і люди старшого віку. Цеглу безкоштовно давав І.С. Воздвиженський.

22 жовтня 1915 року у залі було освячено домову церкву імені Казанської Божої Матері. З 1921 року у ньому містилася Зіньківська єдина трудова, потім семирічна школа, яка у 1934 році стала середньою. Її закінчив лауреат Державної Шевченківської премії письменник ГМ. Тютюнник,член Спілки письменників Ф.Г. Тютюнник, академік НАН України М.И. Кулик, доктор юридичних наук С.І. Катькало,доктор медичних наук В.С. Мосієнко, Вчилися молодші члени родини Зерових. У період нацистської окупації у актовому залі було відкрито церкву. 1942 року - організовано тимчасовий табір для відправки молоді до Німеччини. Після звільнення міста деякий час знаходився госпіталь для поранених радянських офіцерів.. Потім знову відновила роботу середня школа№1. 1979 року у це приміщення перейшла працювати Зіньківська середня школа №2, яка перейменовувалася у навчально-виховний комплекс, спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №2

За весь час існування приміщення використовувалося для навчання, за виключенням воєнних років. Зокрема його зайняли загарбники, у актовій залі була відкрита церква, а з 1942 року організовано концентраційний пункт для відправки молоді до Німеччини, Після звільнення Зінькова від окупації розташовувався тимчасовий шпиталь для поранених офіцерів.

Нині ліцеїсти ходять просторими світлими коридорами із великими вікнами і красивими арочними перекриттями, для різних заходів слугує чудова актова зала, Висота стелі й дубова підлога, зручне розташування кабінетів нагадують, що все це було призначене для комфортного навчання у здоровому екологічному оточенні власних дітей.

Світлана ЛІТВІШКО випускниця 2021р. Зіньківського ліцею ім. М.К. Зерова

Будівля нашого ліцею є окрасою м. Зіньків і вважається архітектурною пам’яткою місцевого значення.

До 1920 року це була чоловіча гімназія, 1921-1928 роки - єдина трудова семирічна школа №1, Зіньківська семирічна школа №1, а із 1934 по 1979 рік працювала Зіньківська середня школа №1. 1979 року сюди було переведено Зіньківську середню школу №2, яка перейменовувалася у НВК №2, спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №2 і нині ліцей імені Миколи Костьовича Зерова, який народився і провів дитячі роки у Зінькові.

М.К. Зеров - неординарна особистість. Про нього ви дізнаєтеся більше, переглянувши відеофільм, створений спільно педагогами й ліцеїстами.

Країно див загублена моя…